Drudkh - Їм Часто Сниться Капіж [Full Album]

Lyrics to Їм Часто Сниться Капіж [Full Album] by Drudkh

Tracklist: 01. Nakryta Neba Burym Dakhom… 00:00 (Богдан-Ігор Антонич "До холодних зір", 1936) Накрита неба бурим дахом, мов бронза, ніч тьмяніє й стигне. Як вбиті в ніч горючі цвяхи, холонуть зорі в сині криги. Насуплений, їдкий, запеклий заслониш очі лунатичні, бо твоє серце — чорне пекло, середньовічне і містичне. Тремти в цей вечір забобонний, мов астролог, дивися в зорі! Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомних пригорне ніч, вогонь і море! 02. U Dakhiv Irzhavim Kolossyu… 09:54 (Майк (Михайло) Гервасійович Йогансен "Я знаю: я загину", 1920) У дахiв iржавiм колоссю Никає мiсяць кривавий, Удосвiта серп укосить Молоду зiв'ялу отаву. Яке ще сонце глибоке, Як виють собаки на мiсто Гей кликом тисяч i тисяч! Я знаю: загину високий, В повiтрi чистiм i синiм. Мене над мiстом повiсять: Зорi досвiтнiй в око, В холодне око дивитись. 03. Vechirniy Smerk Okutuye Kimnaty... 18:37 (Василь Бобинський "Вечірня мелодія", 1917) Вечірній смерк окутує кімнати Настирливим роєм гризких комах. Голосять спомини довкола хати. У душу кане втома й дивний жах... В тремтючому, розвійному просторі Зринає ряд скривавлених облич. Очей тривожні блиски, душі хорі... Гуде проклін, і глухо свище бич. А над усім симфонія природи. ...Померло сонце, важкокрила ніч Розсадовилась, топче всі народи І злобно гонить сон із людських віч. Далеко, десь у чорній, дикій глуші, На дні самім, захлипується жаль... Це плачуть скорбні, впавші в боях душі, Та плач той глушить бич і синя сталь... 04. Za Zoreyu Scho Striloyu Syaye… 28:05 (Богдан-Ігор Антонич "За зорею, що стрілою сяє...", 1933) За зорею, що стрілою сяє, побреду, неначе тінь. Розгорнулась льодовим розмаєм синьо-срібна далечінь. Зоряна безодня, шлях широкий, в темряві загасне спів. Тільки місяць - сторож одинокий береже моїх слідів. 05. Bilyavyi Den' Vtomyvsya I Prytykh… 34:51 (Павло Филипович "Білявий день втомився і притих...", 1922) Білявий день втомився і притих, І з глибини блакитного спокою Прямує сонце тихою ходою До роздоріжжя вечорів смутних. Не довгий час спиняється у них, Поломеніє пізньою красою, Немов на обрій зводить за собою Примари мрій криваво-золотих; І дня нема. Та променисто-ніжний На ясне небо, на простір надсніжний Розлився світ і не пускає тьми; Лиш місяць срібний тихше і смутніше Ті ж візерунки темносині пише На білих шатах пишної зими.